Політика рецензування

Основні положення.

Для оцінки наукового рівня поданих рукописів статей застосовується двостороннє «сліпе» рецензування (double-blind) так. що автор-кореспондент та рецензенти не знають одні одних.

Процес рецензування здійснюється з метою оцінки теоретико-методологічного рівня статті, її актуальності, практичної значущості та наукового значення. Оцінюють рукопис без урахування етнічної, гендерної, релігійної, політичної приналежності авторів (див. тут);

Експерти беруть до уваги наступні критерії при оцінці придатності рукопису до публікації:

  1. Актуальність рукопису.
  2. Повнота розкриття змісту відповідно до мети та визначених завдань.
  3. Якість представлення та інтерпретації результатів дослідження.
  4. Достовірність результатів дослідження.
  5. Відповідність представленого матеріалу етичним принципам, у тому числі, відсутність конфлікту інтересів (див. тут).

Усі зареєстровані рукописи перевіряються на плагіат спеціальними програмами.

Процес рецензування

  1. Усі подані на розгляд редакції рукописи статей, які відповідають вимогам Правил Для Авторів, реєструються і підлягають внутрішньому та зовнішньому рецензуванню.
  2. Рецензування здійснюється внутрішніми та зовнішніми рецензентами, які є фахівцями-експертами і мають науковий ступінь не нижче кандидата наук/доктора філософії зі спеціальностей у відповідних галузях досліджень. Внутрішні (зовнішні) рецензенти є (не є) працівниками організації-засновника журналу – Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
  3. Для рецензування рукопису статті призначається щонайменше один рецензент. За необхідності додаткове рецензування із призначенням додаткових рецензентів може проводитися. Рецензенти призначаються головним редактором або його заступником.
  4. Рецензування (доопрацювання) наукової статті здійснюється протягом одного місяця. Однак, цей термін може змінюватися на прохання рецензента або автора.
  5. Рецензент має право відмовитися від рецензування, особливо за наявності явного конфлікту інтересів для запобігання впливу на його сприйняття та інтерпретацію матеріалів наукової статті.
  6. У своїх рецензіях внутрішні та зовнішні рецензенти надають науково обґрунтовані рекомендації щодо опублікування рукопису статті у одній із форм: прийняти до друку; потребує незначного редагування; потребує суттєвого доопрацювання; відхилити.
  7. Якщо рукопис статті отримує рекомендацію хоча б одного рецензента з необхідністю редагування чи доопрацювання, автору-кореспонденту надсилається текст рецензії (-ій) із чітко вказаним крайнім терміном надсилання доопрацьованого тексту. Автор вносить зміни тексту статті відповідно до рекомендацій або обґрунтовує їхнє спростування. У відповіді рецензенту (-ам) автор кореспондент обґрунтовує внесені зміни у відповідності до кожної рекомендації. Доопрацьований рукопис статті повторно рецензується тим же чи новопризначеним(-и) рецензентом (-ами).
  8. При необґрунтованій відмові автора-кореспондента доопрацьовувати рукопис, перевищенні терміну доопрацювання без звернення про їхнє подовження, або за відсутності відповіді від автора-кореспондента у встановлені терміни, рукопис відхиляється з інформуванням автора-кореспондента про це рішення.
  9. У випадку невирішених протиріч між автором та рецензентом (-ами) рукопис підлягає додатковому рецензуванню. Конфліктні ситуації розглядаються редколегією з формулюванням відповідних рекомендацій, за результатами чого формулюється відповідні рекомендації, на підставі чого головний редактор приймає остаточне рішення про прийняття рукопису до друку чи його відхилення.
  10. За рекомендаціями рецензентів Головний редактор виносить рішення про опублікування або відхилення рукопису статті і автор-кореспондент інформується про це рішення.