Впровадження методів активного навчання на прикладі викладання навчальної дисципліни “військові мости та шляхи”

Анотація

Сучасний освітній процес базується на парадигмі особистісно-орієнтовного навчання та передбачає цілеспрямовану й змістовну взаємодію між тими, хто навчає, та тими, хто навчається. Методика викладання дисциплін блоку військово-спеціальної підготовки вимагає значного арсеналу загальноприйнятних та специфічних способів, прийомів і засобів навчання, зокрема активних та інтерактивних методів, що спонукають курсанта до безпосереднього і свідомого саморозвитку, отримання якісних знань, професійних умінь, творчого вирішення визначених проблем. Питання пошуку нових та адаптація відомих форм і методів проведення занять, вибору ефективніших серед них для підвищення рівня підготовки військових фахівців є актуальним та потребує детальних досліджень. Мета дослідження – розкрити роль, переваги і недоліки активного навчання та проаналізувати можливість його інтегрування в освітній процес курсантів у вищих військових навчальних закладах. Основним завданням було визначити потенційні ризики під час використання методів активного навчання з курсантами та провести порівняльний аналіз результатів контрольної і експериментальної груп. Проаналізовано основні занепокоєння викладачів та курсантів, що виникають під час впровадження нових освітніх методів. Встановлено, що академічні досягнення курсантів завдяки активному навчанню є статистично значущими і загальна продуктивність курсантів, що навчаються за допомогою активних методів навчання, є вищою, що підтверджується величиною фактичного рівня знань і сумарною величиною ефекту від методів активного навчання. Вивчено вплив різних типів і форм завдань, що практикувались на групових заняттях з дисципліни “Військові мости і шляхи”, і виявлено, що найбільш продуктивними типами завдань, що сприяють засвоєнню знань є ситуативні завдання, схеми-завдання та схеми-описи. Упровадження пропонованих інноваційних форм і методів проведення групових занять допоможе збільшити показник засвоєння навчального матеріалу порівняно з традиційними підходами. Основний напрям подальших досліджень необхідно спрямувати на розроблення різних типів завдань і форм їхньої реалізації, що сприятимуть формуванню пізнавальної діяльності курсантів як у супроводі викладача, так і під час самостійної підготовки, а також на створення інформаційно-освітнього “е-середовища” з урахуванням швидкоплинності розвитку інформаційно-комунікаційних технологій.